Галичко Микола — Пісня про Тараса Чупринку (1962) Print
There are no translations available.

 

В темнім борі дві дороги,

Заховані  в густий яр.

Довго їх топтали ноги, –

Наших славних партизан.

На високій  полонині,

Скрита  стежка, серед скель;

Ходить  нею не віднині, –

Друг-підпільник молодий.

Наче  олень він збігає

З гір  Карпат, ген по Кавказ.

Бистрим соколом злітає,

До Столиці  по наказ.

Рідна Мати-Україна

Мати  лицарів-орлів,

Кличе до святого діла,

Найкращих своїх синів.

Витоптана шлях-дорога,

Що веде у Чорний Ліс;

Ходить нею на ворога –

Наш новітній Кривоніс.

ПО широкій  Україні,

Грає  сурма бойова,

Під прапором злото синім,

Виступає  в бій УПА!

На чолі Тарас Чупринка,

Легендарний генерал:

Безсмертний в своїх учинках,

Наш друг, Шухевич Роман.

Він веде хоробрих воїв,

Двісті тисяч партизан,

Славних лицарів-героїв,

Щоб здвигнути  Волі-Храм.

Клич  його, як грім лунає:

Всім  народам свобода!

Встань, хто в серці Віру має!

Встань, на лютого врага!

На просторах  України,

Зі страху дрижить кат,

Як почув, що орли смілі

Вилетіли  з гір Карпат.

Нині  світ Чупринку знає,

Як Начальника УПА.

Нарід його величає,

Як незламного борця…

Що боровся  за свободу,

Впав  в нерівному бою:

За честь  рідного народу,

За волю рідного краю.

Славно  вмер, на ріднім полі,

За своїх  братів, сестер.

В ранах  згас, в леті до волі, –

Але духом  він не вмер.

Дух Чупринки вічно ходить,

Розгріває серця людей:

Нових лицарів він родить,

Б’є ворога: в ніч і в день.

Бо дух  героя не гине,

В славній, козацькій землі.

З-за могили він прилине.

Щоб прискорить волі дні.

 

Визвольний шлях. — 1962. — Кн. 10. — С. 942.

Альманах  «Гомону України», 1982. — Торонто, 1982. —  С. 36.